Коріння  села  сягають  щонайменше XII століття. Стояло воно на шляху, яким возили сіль з Коломиї на Галич, Теребовлю, Звенигород, Шоломинь (Солеминь), Солонку, Городок Сільний, Перемишль і далі в Західну Європу. Власне, сама назва говорить сама за себе – Солонка. Але перша згадка, а значить його історія, датується 1433 роком. У середині XVI століття згадуються в документах два поселення – Солонка Велика і Солонка Мала.

У ті часи жителі мали повинність, згідно з наказом львівського старости забезпечувати місто підводами, а також здавати до замку мед. Про це, зокрема, свідчить декрет короля С. Баторія від 20 червня 1578 року: «Стефан видає декрет у справі підвод… Цей обов’язок накладається на підміські села Солонку, Смерків, Жиравку, жителі яких натомість звільняються від усяких панщинних робіт».

За  даними церковного шематизму, у 1832 році в Солонці проживало 770 чоловік. На пам’ять про скасування панщини, в селі був встановлений хрест. Солонківчани постійно вели боротьбу проти ополячення, навіть зверталися з цією справою до митрополита Г. Яхимовича.

У середині 80-х років XIX століття в селі вже активно працює читальня «Просвіти», а згодом було організоване і товариство «Сокіл».

Напередодні Першої світової війни в Солонці  проживало 1182 чоловіки, з яких – 126 католиків  і 21 єврей.

Внесла  Солонка свою лепту і у визвольні змагання 1914-1920 років. Так, у восьмій сотні першого полку Українських Січових Стрільців служив О. Чуяк. З початку і до кінця грудня 1918 року село було прифронтовим. Воно декілька разів переходило з рук у руки. Можливо в цих боях брав участь і старшина Української Галицької Армії, солонківчанин С.Ших.

У роки польської окупації  в Солонці активно діяла радикальна  партія, був створений і осередок  Організації Українських Націоналістів.  Один з членів ОУН М. Копач  загинув у 1935 році разом з М. Ковалюк зі Скнилова.

А вісімнадцятирічний підпільник М. Мікльош, який був охоронцем Л. Гайовської, загинув разом з нею у Скнилова 1954 року.

Радянський  період в історії Солонки нічим  не відрізняється від інших підльвівських  сіл. Сьогодні найперше впадає в око нова забудова. Можна без перебільшення твердити, що село виросло майже ще так раз. Зараз тут проживає 3406 чоловік (2003р.).